Проект ГДС
Скид зворотних вод у водні об’єкти є одним з видів спеціального водокористування і здійснюється на основі дозволів, які видаються у встановленому порядку органами Держводагенства України.
Проекти нормативів гранично-допустимого скидання (ГДС) забруднюючих речовин у водні об’єкти, які розробляються з метою отримання дозволу на спеціальне водокористування, затверджуються та видаються одночасно з дозволом.
Гранично допустимий скид (ГДС) речовини – показник максимально допустимої в одиницю часу кількості (маси) речовини, що відводиться із зворотними водами в поверхневі води, який з урахуванням встановлених обмежень на скид цієї речовини від інших джерел забруднення гарантує дотримання норм її вмісту в заданих контрольних створах (пунктах) водного об’єкта.
Величини ГДС речовин встановлюються в грамах на годину (г/год).
Законодавчо-нормативною базою для складання проектів ГДС є:
- ст. 33 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища».
- Постанова Кабінету Міністрів України від 11.09.1996 р. № 1100 «Про порядок розроблення і затвердження нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та перелік забруднюючих речовин, скидання яких нормуються».
- Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.1999 р. № 465 «Про затвердження Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами».
- Наказ Мінприроди України від 15.12.1994р. № 116 «Про затвердження Інструкції про порядок розробки та затвердження гранично допустимих скидів (ГДС) речовин у водні об’єкти із зворотними водами».
Нормативи гранично-допустимих скидів (ГДС)
Необхідний ступінь очищення зворотних вод, що скидаються у водні об’єкти, визначається нормативами гранично допустимого скидання (ГДС) забруднюючих речовин.
Граничний обсяг скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти встановлюється у дозволі на спеціальне водокористування.
Величини ГДС речовин розробляються і затверджуються для діючих і тих, що проектуються, підприємств-водокористувачів, які мають (будуть мати) організовані скиди зворотних вод з господарської ланки круговороту води у природні ланки (річкові, озерні, морські), тобто у водні об’єкти.
ГДС встановлюється з урахуванням гранично допустимих концентрацій (ГДК) в місцях водоспоживання, асиміляційних властивостей водного об’єкта і оптимального розподілу маси речовин, що скидаються, між водокористувачами, які скидають стічні води в певний водний об’єкт.
Основні категорії зворотних вод для яких встановлюються величини ГДС:
- Стічні води – господарсько-побутові, промислові (включаючи виробничі, теплообмінні, шахтні, кар’єрні та ін.), виробничо-побутові (у населених пунктах – міські), з рибогосподарських ставків, тваринницьких ферм.
- Дренажні води.
- Скидні води.
Термін дії нормативів ГДС встановлюється органами, уповноваженими видавати дозвіл на спеціальне водокористування, індивідуально залежно від терміну дії дозволу на спеціальне водокористування.
Розробка нормативів ГДС з НВП «Екозахист»
Підставами для переоформлення нормативів ГДС є: закінчення терміну дії нормативів, зміна умов водокористування, зміна категорії якості води у водному об’єкті, зміна законодавчої та нормативної бази.
При розробленні проектів нормативів ГДС враховуються наступні показники:
- норми якості води в контрольних створах водних об’єктів;
- фонова якість води водного об’єкта;
- умови скиду зворотних (стічних, скидних, дренажних) вод;
- розрахункові умови скиду зворотних вод;
- асимілююча спроможність водного об’єкта, тобто здатність прийняти певну масу речовини в одиницю часу без порушення норм якості води;
- гранично допустимі скиди (ГДС) речовин;
- тимчасово погоджені скиди речовин;
- план заходів щодо досягнення ГДС речовин;
- гранично допустимий рівень токсичності зворотної води та ін.
Якщо у Вас виникли труднощі із розробленням проекту ГДС, або Ви не маєте часу і бажання вникати в дану тематику команда професіоналів НВП «Екозахист» завжди готова надати допомогу в розробленні і погодження проекту ГДС.